Думки…

 

Думки, думки…
Як кольори веселки, різні,

Як день і ніч, як
літо і зима.

Веселі зранку і
похмурі, сірі – різні

Фарбує полотно
уяви нашої рука.

 

Думки людські є
лагідні і грізні:

З одними
усміхається й цвіте душа.

Та часом,
накладають пута нам залізні –

І сковане тоді
все тіло й голова.

 

Легкі й важкі,
веселі і невтішні,

Пливуть думки у
мозку, мов вода.

Є добрі й чисті,
та бувають – грішні,

В одних – надія
є, а в інших – пустота.

 
2006 рік

 

* * *

 

Підняли люди над
усе сьогодні гроші

І думають, що
правлять світом лиш вони.

Забули вчинки
безкорисливі хороші,

Забули добрі ті
старі часи.

 

Відкрили всюди
вже святині Божі,

Будують нові
храми і церкви.

Та погляди людей,
чомусь, сумні й ворожі,

Нема в них
щирості і доброти.

 

Наклали пута на
вразливі бідні душі

І пробують
багатством заплатити за гріхи.

Позбулись
чесності й сумління ноші

Й закрили всі
порядності шляхи.

 

Відтяли нині
милосердя пагони засохші

Й не мають
співчуття до ближнього біди.

Старі чесноти,
тернами уже поросші,

На покоління нові
не дали плоди.

 
2006 рік

 

* * *

 

Продаємо честь
свою і продаємо совість

І в гріхах з
ганьбою падаємо вниз.

Прийде час і
рушимо в безкраю загадковість,

Тягнучи з собою
свій життєвий віз.

 

Що було..? А було
за життя багато:

Виберем добро
спочатку на вагу.

Ну, а далі те –
за що прийде розплата,

Покладемо все на
чашу теж одну.

 

Й стоячи,
безсилі, перед Богом,

І, чекаючи на
вирок свій в ту мить,

Заглядатимемо, що
там, за порогом,

Похолоне серце й,
мабуть, защемить.

 

Пожаліємо в
хвилини ті за всі свої провини,

Будем каятись за
всі гріхи свої.

І з душею чистою,
як у невинної дитини,

Може зможем
вимолити прощення собі.

 

2006 рік

 

Дякую, мій Боже

 

Дякую, мій Боже,
за добро

І за статок мій,
за Твою милість.

Дякую за те, що
маю й те, що не дано,

Дякую за смуток
мій і мою радість.

 

Дякую, мій Боже,
за тепло,

За душі моєї
ніжність і правдивість.

Дякую за те, що обминає
часто зло,

Дякую за
порятунок Твій і Твою щирість.

 

Дякую, мій Боже,
за надій вікно

І за віру серця,
що у нім світилась.

Дякую за те, що в
горі – з честю заодно,

Дякую за світ
цей, у якому я родилась.

 

2006 рік

 

Моя кровиночка

 

Моя кровиночка,
синочку мій єдиний,

Моя надія й зміст
мого життя.

Моя розрада і мій
біль невпинний,

Моя зоря і сяйво
дивне дня.

 

Моя кровиночка,
ти хлопчику мій милий,

Моя ти мрія,
серця ти биття.

Моя душа і світ
увесь нестримний,

Моє життя, мій
подих, щастя крихітка моя.

 
2005 рік

 

Мамо…

 

Прийди до мене в
радості і в болі,

В щасливий час й
в найважчі мої дні.

Розвій думки мої
словами по просторі

Й до серця свого,
як в дитинстві, пригорни.

 

Подяку Господу
складаю я в покорі

За твою ласку,
мудрість і молитви золоті.

Що була прикладом
для мене, навіть в сильнім горі,

І була вдячна
Богу за терпіння всі.

 

Прийми поклін за
настанови добрі твої

І за багатство і
тепло твоєї ніжної душі.

Що серцем своїм,
мов крилом, оберігала наші долі

І що привила
чесність й людяність мені.

 

Усе життя, років
здобутки мої,

Я покладу із
вдячністю до ніг тобі.

Пробач, матусе,
всі образи й сльози, що зазнали волі,

І кривди наші, що
сховались в твоїй сивині.

 
2006 рік

 

Дружня розмова

 

Дружня розмова –
мов шелести трав,

Мов переспіви
птахів у діброві.

Щось ти промовив,
багато нового пізнав –

Дивна є сила у
щирому слові.

 

Дружня порада –
цілющий бальзам,

Який нас рятує
від смутку і болю.

Що вартий без
друзів – як в світі ти сам –

Картає самотність
і славу, і долю.

 

Дружня душа – то
багатства є храм,

Криниця поваги,
добра і любові.

Ти щастя в  житті – поряд з другом пізнав

І розуміння із
другом знайшов у півслові.

 
2005 рік

 

* * *

 

І день – не день,
і ніч – не ніч,

Без тебе все, як
в сні минає.

Паде весь світ
без твоїх пліч,

Без теплих рук
все замерзає.

 

І день – не день,
і рік – не рік,

Як талий сніг
весь час спливає.

І що для мене
цілий вік –

Коли тебе у нім
немає.

 

І з року – в рік,
життя – як мить,

Сльоза сліди усі
змиває.

І десь душа
щемить, болить,

Бо почуття навік
втрачає.

 

І що життя… як
біль німа,

Й нічого на землі
не треба.

Чи осінь, літо,
чи зима –

Все в світі
байдуже без тебе…

 
2006 рік

 

Кредо

 

Неправди я в
житті не признаю,

Бо через неї
скромність і порядність не проб’ються.

Й гучної слави я
не визнаю,

На милосердя в
славі тій не відгукнуться.

 

Я підлості і
зради не терплю,

Від них лиш ріки
сліз і горя ллються.

І почестей
високим титулам не роздаю,

Бо лаври їх із
доль людських плетуться.

 

Нахабства і
нещирості я не люблю,

В лукавстві очі
Демона сміються.

За легкий хліб я
долю не молю,

Заслуги і дари за
працю лиш даються.

 

Своєї честі я не
продаю,

Чесноти за скарби
не продаються.

За перемогу над
людською гідністю я не хвалю,

Бо розум й
вихованість завжди піддаються.

 

2007
рік